Батько мені каже: - З книжкою дружи, Рідну мову, синку, Завжди бережи. Мову ту, що люди Рідною зовуть, Ти ніде й ніколи, Синку, не забудь. Рідне слово-пісню Ніжним серцем чуй, Як Вітчизну й матір, Їх люби й шануй. (Віра Верба) 21 лютого відзначається Міжнародний день рідної мови. Це відносно молоде свято – до календарів усього світу воно увійшло тільки у 1999 році. І в Україні воно також лише почало писати свою історію. Сьогодні бібліотека – філія мікрорайону « Дружба» разом з учнями восьмого класу ЗОШ №7,класний керівник Сокрут Алла Миколаївна, зустрілися, щоб поговорити про найдорожче, найсвятіше, те, що передалось нам з молоком матері, те, що увібрали в серце разом з бабусиною казкою, те, що понесемо у своє життя, а понесемо мову – «золоту Зоряночку» нашої душі й долі. Як море починається з річки, так українське слово - з писемності. Наше слово набирало сили на пергаментах Нестора Літописця, шліфувалося у творах Григорія Сковороди, поглиблювалося під пером Тараса Шевченка, удосконалювалося пізніше Панасом Мирним, Лесею Українкою та іншими видатними українцями. перше українську народну мову було піднесено до рівня літературної наприкінці ХVШ століття з виходом у 1798 році першого видання “Енеїди” Івана Котляревського, який вважається зачинателем нової української літературної мови. У кожного народу є своя мова. «І чужому научайтесь, і свого не цурайтесь», – закликав нас великий Кобзар Тарас Григорович Шевченко. Споконвіку в держави, у нації Стало добрим законом, панове: Жити не може людина у Франції І не знати французької мови. В кожній мові – квітіння конвалії, Гуркіт грому і гомін діброви. Жити не може людина в Італії І не знать італійської мови. Жити не може в Норвегії, Швеції, У Румунії, коло Молдови, У Німеччині, в Польщі, у Греції І не знати державної мови. Тож думки пропливають, як тіні, В далину, в безгоміння Дніпрове: Ні! Не можемо жити в Україні І не знати української мови. Ми пишаємося тим, що є носіями такої красивої, мелодійної мови. Поети називають її золотою, солов’їною, порівнюють з дорогими діамантами. І саме від нас із вами залежить подальша доля рідної мови. Пам’ятайте завжди про те, що справжня людина виростає саме з любові до рідної матері, до родини, до рідного краю, до рідної мови та культури. Нехай же вивчення мови стане для вас черговою сходинкою до майбутніх успіхів, до самоствердження.