Батько мені каже: - З книжкою дружи, Рідну мову, синку, Завжди бережи. Мову ту, що люди Рідною зовуть, Ти ніде й ніколи, Синку, не забудь. Рідне слово-пісню Ніжним серцем чуй, Як Вітчизну й матір, Їх люби й шануй. (Віра Верба) 21 лютого відзначається Міжнародний день рідної мови. Це відносно молоде свято – до календарів усього світу воно увійшло тільки у 1999 році. І в Україні воно також лише почало писати свою історію. Сьогодні бібліотека – філія мікрорайону « Дружба» разом з учнями восьмого класу ЗОШ №7,класний керівник Сокрут Алла Миколаївна, зустрілися, щоб поговорити про найдорожче, найсвятіше, те, що передалось нам з молоком матері, те, що увібрали в серце разом з бабусиною казкою, те, що понесемо у своє життя, а понесемо мову – «золоту Зоряночку» нашої душі й долі. Як море починається з річки, так українське слово - з писемності. Наше слово набирало сили на пергаментах Нестора Літописця, шліфувалося у творах Григорія Сковороди, поглиблювалося під пером Тараса Шевченка, удосконалювалося пізніше Панасом Мирним, Лесею Українкою та іншими видатними українцями. перше українську народну мову було піднесено до рівня літературної наприкінці ХVШ століття з виходом у 1798 році першого видання “Енеїди” Івана Котляревського, який вважається зачинателем нової української літературної мови. У кожного народу є своя мова. «І чужому научайтесь, і свого не цурайтесь», – закликав нас великий Кобзар Тарас Григорович Шевченко. Споконвіку в держави, у нації Стало добрим законом, панове: Жити не може людина у Франції І не знати французької мови. В кожній мові – квітіння конвалії, Гуркіт грому і гомін діброви. Жити не може людина в Італії І не знать італійської мови. Жити не може в Норвегії, Швеції, У Румунії, коло Молдови, У Німеччині, в Польщі, у Греції І не знати державної мови. Тож думки пропливають, як тіні, В далину, в безгоміння Дніпрове: Ні! Не можемо жити в Україні І не знати української мови. Ми пишаємося тим, що є носіями такої красивої, мелодійної мови. Поети називають її золотою, солов’їною, порівнюють з дорогими діамантами. І саме від нас із вами залежить подальша доля рідної мови. Пам’ятайте завжди про те, що справжня людина виростає саме з любові до рідної матері, до родини, до рідного краю, до рідної мови та культури. Нехай же вивчення мови стане для вас черговою сходинкою до майбутніх успіхів, до самоствердження.
top of page
bottom of page
コメント